Українці фінансують безповоротні кредити держмонополій

Гроші українців склали в одну корзину. За даними Нацбанку на 1 серпня 2017 року близько 57% всіх депозитів опинилися в підконтрольних уряду і Президенту держбанках. На їх рахунках зберігається 62% всіх депозитів населення.

Добре це чи погано — однозначно сказати не можна. З одного боку, банки вважаються більш надійними, ніж приватні банки. Тут вкладники завжди можуть сподіватися на допомогу держави у форс-мажорних ситуаціях. З іншого боку, ця опція не зовсім «безкоштовно».

Своїм не шкода

Не секрет, що велика частина кредитного портфеля держбанків складається з позик держмонополій. Іншими словами, уряд України фактично кредитує держпідприємства за рахунок залучених від населення коштів. При цьому далеко не завжди дотримуючись встановлені правила і вимоги.

Звичайно, держмонополії і держбанки контролюються урядом. Тому рішення про видачу позики того чи іншого підприємства часто приймається в телефонному режимі. А оцінка платоспроможності та надійності позичальника відходить на другий план. Адже головне — виконати усне розпорядження начальника. А подальша доля кредиту однаково цікава, що уряду, що держбанку, що держпідприємству.

Дуже часто такі кредити надаються безповоротними. Їх постійно переоформляють і лонгируют, сподіваючись, що наступний уряд що-небудь придумає. Але що тут можна придумати, якщо видані таким чином гроші нерідко через держтендерах виявляються в офшорах і осідають у «відкатах». Основний принцип банківського кредитування — зворотність — при цьому нікого не цікавить.

На жаль, точних даних про обсяги позик держпідприємствам в структурі кредитних портфелів держбанків немає. Облік ведуть загальний. Судити про них можна лише за непрямими показниками. Наприклад, Ощадбанк на 1 серпня 2017 року зібрав депозитів населення на суму близько 75 млрд. грн. А видав кредитів юрособам на 63 млрд. грн. Близько 15% з них припадають НАК «Нафтогаз» (згідно річного аудиторського звіту за 2016 рік). При цьому НАК «Нафтогаз» отримав кредит до 2020 року.

Сумнівна чистка

У розпал чищення банківської системи Валерія Гонтарєва закривала українські фінустанови, часто звинувачуючи їх у кэптивности. Вказуючи на той факт, що велика частина кредитів видається пов’язаним з ними компаніям. А значить, їх потрібно закрити.

У своїй боротьбі з кептивними банками Гонтарєва посилалася на МВФ, який вимагав відчистити банківську систему України від цієї напасті. Боротьба увінчалася успіхом: кишенькових банків у країні стало менше. Правда, зросла кількість «державних кептивних банків». А це ще гірше.

Виходить, що всі ризики, пов’язані з грошима населення, замикаються на держпідприємствах. Ті в свою чергу, спираючись на заяви глави уряду Володимира Гройсмана, здебільшого збиткові. Простіше кажучи, Кабмін і Президент фактично фінансують збитки держпідприємств за рахунок депозитів населення через держбанки.

Рано чи пізно ця стратегія обернеться серйозним скандалом. Постійно перекривати злодійство всередині і навколо держпідприємств вкладами населення не вийде. Доведеться вигадувати, як ці депозити погашати. Вихід може виявитися простим. Забезпечити виплати за депозитами, які «закопали» кредити держмонополій, емісією гривні.

Про те, як повинна працювати банківська система після очищення, говорять багато. Але на практиці ці фантазії чомусь не поспішають реалізовувати. Може тому, що головна мета «очищення» полягала не в тому, щоб прибрати з ринку токсичні і ненадійні банки. А в тому, щоб потім за рахунок грошей населення фінансувати держмонополії. І добре заробляти на відкатах з держтендерів.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *